Постачання сирої нафти з Близького Сходу поступово відновлюється, але чому ціни на нафту залишаються високими?

Постачання сирої нафти з Близького Сходу поступово відновлюється, але ціна Brent все ще перевищує 100 доларів за барель. Goldman Sachs вважає, що покращення постачання поки не зняло тиск, спричинений низьким глобальним запасом нафти та геополітичними ризиками, а занепокоєння щодо потенційних перебоїв у постачанні й досі підтримує ціну нафти.

Goldman Sachs у звіті, опублікованому 8 жовтня, зазначив, що обсяг експорту сирої нафти з Перської затоки (включаючи незадекларований експорт) вже досяг або перевищив середній рівень 2025 року, але ціна Brent знаходиться на трицифровому рівні. Для пояснення цього розходження Goldman Sachs оновив модель ціноутворення Brent, включивши до аналізу видимі наземні запаси за межами ОЕСР.

Дані показують, що глобальні видимі запаси нафти знизилися до майже історичного мінімуму з 2017 року, що підтримує попит на поповнення запасів. Тим часом середня премія ризику, яка відображає такі фактори, як геополітична напруга у вересневому терміновому спреді Brent, досягла 22 долари за барель — другий найвищий показник за всю історію, поступаючись лише квітню 2026 року.

Goldman Sachs вважає, що навіть якщо постачання сирої нафти з Близького Сходу буде і далі відновлюватися, доти, доки геополітична ситуація не демонструватиме явні дипломатичні рішення, занепокоєння щодо перебоїв у постачанні можуть продовжувати підтримувати ціни на нафту. Іншими словами, поточна ціна нафти відображає не лише фактичний баланс попиту і пропозиції, але й включає оцінку ризиків майбутніх перебоїв у постачанні.

Глобальні запаси скорочуються, фізичний ринок залишається підтриманим

Goldman Sachs розділяє ціну Brent на дві частини: перша — базова ціна, що відображає довгострокові витрати на виробництво (наразі справедлива ціна 36-місячного форвардного Brent становить приблизно 76 доларів/барель); друга — премія спота до форварду, тобто терміновий спред, що головним чином залежить від запасів, вартості зберігання і ринкових ризиків.

Раніше Goldman Sachs пояснював зміну термінового спреду переважно через комерційні запаси ОЕСР. Але з 2026 року спред між 1-місячним і 36-місячним форвардним Brent зріс на приблизно 30 доларів/барель, тобто на 42%, у той же час комерційні запаси ОЕСР майже не змінилися, що означає, що одного цього показника вже недостатньо для пояснення динаміки цін.

З цієї причини Goldman Sachs включив глобальні видимі наземні запаси за межами ОЕСР у свою модель. Розрахунки показують: якщо комерційні запаси ОЕСР зменшаться на 100 млн барелів, справедлива ціна Brent зросте на близько 8 доларів/барель; якщо запаси в інших регіонах зменшаться на 100 млн барелів, справедлива ціна зросте трохи більше ніж на 2 долари/барель. Якщо постачання зменшиться або попит збільшиться на 1 млн барелів/день і це триватиме 6 місяців, справедлива ціна Brent підніметься приблизно на 6,5 доларів/барель.

Запаси ОЕСР мають більший вплив на ціну, оскільки історичні дані тут більш повні, а також тому, що Brent і WTI міцно пов'язані з ринками цього регіону. Це означає, що навіть при поступовому відновленні постачання з Близького Сходу, якщо глобальні запаси залишаються низькими, фізичний ринок не може швидко перейти до надлишку пропозиції, і ціна на нафту продовжує отримувати підтримку з боку фундаментальних показників.

Підвищена премія за ризик, фінансові потреби додатково підтримують ціни на нафту

Окрім запасів, побоювання щодо геополітичної напруги і перебоїв у поставках також підвищують ціни на нафту.

Goldman Sachs визначає різницю між реальним терміновим спредом і розрахованою справедливою ціною як премію за ризик. За оновленою моделлю, у вересні середня премія за ризик становила 22 долари/барель — другий найвищий показник за всю історію, поступаючись лише квітню 2026 року. Якщо брати до уваги лише комерційні запаси ОЕСР, ця цифра становила б 29 доларів/барель, що показує: врахування інших регіональних запасів робить модель більш точною для опису напруженості на фізичному ринку.

Goldman Sachs зазначив, що премія за ризик відображає не лише побоювання щодо перебоїв у постачанні, але й стимулюється фінансовим попитом. Волатильність опциона на Brent і індекс геополітичного ризику показують, що інвестори прагнуть захиститися від раптових стрибків цін на нафту.

Крім того, ф'ючерси на сиру нафту стають для частини інвесторів інструментом хеджування ризиків інших активів. Коли шоки у постачанні підвищують інфляційні очікування та одночасно знижують прибутковість облігацій і акцій, управляючі активами можуть збільшити частку ф'ючерсів на нафту для хеджування втрат портфеля. Такий попит додатково підтримує ціну на нафту, роблячи її вищою за рівень, який можна пояснити фундаментальними факторами, такими як запаси.

Goldman Sachs прогнозує, що премія за ризик зрештою повернеться до історичного середнього рівня, тобто наблизиться до нуля. Але команда попереджає: навіть якщо постачання з Близького Сходу поступово відновлюються, якщо геополітична ситуація все ще не має явних дипломатичних рішень, премія за ризик може залишатися високою довше.

Таким чином, відновлення постачання не означає, що ризики для ціни одночасно зникнуть. Низький рівень глобальних запасів у поєднанні з тривалими побоюваннями щодо перебоїв у постачанні може обмежити можливість зниження ціни на нафту і створити ризик подальшого зростання.